Часто, спостерігаючи за світськими хроніками по телевізору, ми ловимо себе на думці: от було б добре побувати хоч на одному кінофестивалі, відчути себе причетним до мистецтва кінематографа, познайомитися з шедеврами маститих режисерів. І така нагода для диканців випала нещодавно, коли до нашого селища приїхав ХІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.
В Україні цей фестиваль стартував 3 жовтня за підтримки уряду Швеції, партнерами його виступають Державне агенство України з питань кіно, Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини, фестиваль Movie that Matter. Організатори - Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація "Південь", Херсонський обласний фонд милосердя і здоров'я, громадська організація "Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв". Полтавщина приймала фестиваль з 16 по 25 жовтня, у нашому регіоні за організацію його проведення взялися Полтавська філія Суспільної Служби України і Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України. До уваги аудиторії - близько 20 найкращих документальних стрічок 2012 - 2013 років, які можна переглянути абсолютно безкоштовно.
24 жовтня мандрівний фестиваль побував і в Диканьці, його приймала дитяча бібліотека, у залі якої учні 10 - х класів Диканської гімназії ім.М.В.Гоголя знайомилися з фільмом режисера Сергія Лисенка "Амосов: століття". Перш ніж перейти до самого перегляду кіно, з юними глядачами поспілкувалися організатори показу - голова Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України Олена Гаран і член цієї організації, координатор роботи кіноклубу Наталія Кірячок. Вони розповіли про сам фестиваль і про акції, які відбулися в його рамках.
Сам же фільм, який пропонували до перегляду диканським глядачам, виявився не тільки пізнавальним, а й дуже мотивуючим. Адже що ми знаємо про Миколу Амосова? Що це був геніальний кардіохірург? А про його талант винахідника, письменницькі здібності, громадянську позицію і філософські погляди - нічого. Подумати тільки: кількість урятованих ним людей може скласти населення невеликого міста. На рахунку Миколи Михайловича - проект літака з паровим двигуном, апарат штучного кровообігу, перший штучний серцевий клапан (зшитий, до речі, із клаптика нейлонової сорочки, купленої за кордоном), модель робота, що сам рухається у просторі, яку запозичило Міністерство оборони. Перелічити усі заслуги цього дійсно геніального у всіх відношеннях чоловіка неможливо. Та головне - він був надзвичайно порядною людиною, мрійником, який прагнув побудувати оптимальну модель суспільства, і невтомним трудівником, що завжди працював над собою.
Цікаво було спостерігати, як змінювалися вирази облич школярів: від скептично - байдужих до замислених. Певно, не для всіх цей документальний фільм стане поштовхом до саморозвитку і не кожен зуміє винести з нього урок для себе, та можна говорити без сумніву: такі стрічки слід демонструвати якомога ширшій аудиторії. Тільки так знатимемо, чого ми варті, де черпати сили для руху вперед, на кого рівнятися.
(за матеріалами районної газети "Трудова слава")
Немає коментарів:
Дописати коментар