🌿 Спойлер: квітку папороті у нашій бібліотеці таки знайшли.

Але цього дня  важливішим стало інше.

Етнокупала «Шукай свою папороть серцем», створене у творчому тандемі з викладачами та учнями музичної школи, стало святом, де переплелися слово і музика, традиція і сучасність, легенда і щире людське тепло.

Українські пісні, поезія, чарівні звуки бандури, купальські пророцтва та захопливий пошук квітки папороті зі скарбом створили особливу атмосферу — таку, коли на душі стає світліше, а серце наповнюється тихою вдячністю за те, що ми маємо своє: свою пісню, свою культуру, свою пам’ять. І коли було знайдено квітку папороті, стало зрозуміло: головний скарб цього дня — не приз і не знахідка.

Головний скарб — це люди, які зберігають і передають далі українську пісню. Це дитячі голоси, що щиро лунають зі сцени. Це мелодія бандури, від якої щемить серце. Це миті, коли  особливо гостро відчуваєш - ти частинка чогось великого, рідного і справжнього.

💚 Дякуємо всім, хто творив цей день разом з нами. Бо поки звучить українська пісня, поки бринить бандура, поки живуть наші традиції — житиме і те невидиме світло, яке допомагає знаходити свою папороть серцем.

 Коли історія стає живою: у нашій бібліотеці відбулася презентація книги про окупацію

​Вчора в нашій бібліотеці відбувся надзвичайно емоційний захід — презентація книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію». Це подія, яка залишила глибокий слід у серці кожного, хто прийшов.

​Говорити про пережите в окупації — це наче знову розривати невиліковні рани. Але авторки книги знайшли в собі сили зробити це, щоб ми пам'ятали, а світ — знав правду. Нашою особливою гостею в залі була авторка Тетяна Черепанова з Бердянська. Особиста присутність завжди додає неймовірної глибини таким зустрічам. Це робить історію з книги живою, коли можна подивитися в очі людині, яка все це пережила, і відчути її силу.

​ Також онлайн до нашої розмови доєдналася ще одна авторка — Наталія Гуран. Попри відстань, її слова відгукнулися в кожному з нас, адже ці історії — не просто хроніка війни від 2014 до 2022 року, це свідчення нашої спільної стійкості та незламності людського духу.

​Це були години мурашок по шкірі, сліз, які неможливо було стримати, і неймовірної гордості за наших людей.

Щиро дякуємо ГО „Східноукраїнський центр громадських ініціатив“, її партнерам та особисто Марині Супрун за те, що збираєте, бережете й поширюєте ці надважливі свідчення. Дякуємо Тетяні та Наталії за мужність відкрито ділитися своєю правдою, а кожному нашому гостю — за розділені емоції, щирі сльози та підтримку.

Книга «Коли не стукають у двері» тепер є у фондах усіх бібліотек нашої мережі. Запрошуємо кожного прочитати ці історії, які має знати світ.

​Пам'ятаємо. Осмислюємо. Тримаємося разом. Слава Україні