Сонячного червневого дня, у перший день літа, в центральній районній бібліотеці зібралися місцеві поети літературного об'єднання "Червона калина" на свою творчу зустріч - Зоя Мартем'янова і Любов Лашко, Галина Григоренко і Галина Беркута, Тетяна Михайлик і Тетяна Карпова, Світлана Глушко і наша чарівна ведуча, керівник творчого об'єднання, Ніна Василівна Кордибан. Читали вірші і малу прозу, обговорювали творчі плани. В невимушеній обстановці пригощались смачними кавою та цукерками, спілкувались і чаювали.
Ніна Кордибан
Мирний день
Одцвітає ще одна весна
Розмаїттям пишного бузку.
Довгожданий дощик почина
По краплині пісню боязку.
Десь у травах молодий чебрець
Манить бджілок на нові меди.
Стоптана стежина навпростець
Через гай і поле до води.
Жовті гусенята у ставку
Хвильками ворушать синь небес.
Ремига теля на моріжку.
Заховався в буду вірний пес.
Біле пір'я пташка понесла,
Як обнову, у гніздо своє.
Знов усім зозуля край села
"Многії літа" радісно кує.
Як прекрасно слухать солов'я
У саду квітучім коло хати,
Коли дня спокійна течія
І мовчать гармати.
Тетяна Михайлик
***
Я як та яблуня в саду -
Роки спадають пелюстками,
Стрічаю весну молоду
З її стрімкими ластівками.
Стою у крайньому ряду -
Чекаю доброго врожаю,
Пильную поросль молоду,
Ввійшла в літа моєї мами...
Я як та яблуня в саду -
Пташок плодами пригощаю,
Стрічаю осінь молоду,
Край шляху літо виглядаю...
Я стою у крайньому ряду -
Всі мої вітри, дощі - я знаю,
Так зате веселку молоду
Першою в саду я зустрічаю...
І мене довіку дітвора,
Зроду подорожній не минає,
Бо таки прийшла моя пора -
Вийшла я і зростом, і врожаєм.
Снігурі живуть в моїм саду,
Іноді синички прилітають,
На калину часто молоду
Ще літа зозулі провіщають...
Тетяна Карпова
28.08.2014
Пробачте синочки, пробачте рідненькі
За те, що не зможете ви більше знов
За руку взять тата, торкнутись до неньки,
Що більш не милуєтесь шумом дібров.
За розпач розлуки, розіп'яті крила,
За стогін, за біль і за подих вогню,
За спущені долі рожеві вітрила,
Зрадливу й гидку генеральську возню.
Пробачте слабкі материнськії руки,
Що пестили змалку - спасти не змогли,
Не вирвали з виру гіркої наруги,
І не захистили від гніву війни.
Пробачте, не зразу усе зрозуміли,
Простіть, що загрались в ігру "страший брат"
За смерть, за безсилля, за ранні могили,
Сліпі - ми не бачили - поряд був КАТ.
Галина Григоренко
Мужність жінки
Мужність жінки, як же ти болиш!
Краєш серце і зітхаєш гірко,
І на допомогу всім летиш,
Щоб піднять смиренно хрест на гірку.
Милість самозречено мовчить
В долі матері, дружини, дочки.
Почуттям обов'язку нам жить
Бог звелів, ще в райському садочку.
Живемо! І мріємо в думках
Ми про щастя дітям і онукам.
За жіночність, усмішку в очах
Хай хоч зрідка нам цілують руки.
Зоя Мартемянова
***
Спішіть із чистим серцем жити.
Спішіть ріднитись, родичатись
Спішіть на зустрічі рідкі
Спішіть прощати, вибачатись
Спішіть - літа, літа швидкі!
Спішіть, бо можна не устигнуть
І келих щастя не допити
Літа, що груші перестигнуть,
А ти не встигнеш долюбити.
Те поле, що оралось зрання,
Ту ниву, що комбайн зустрів,
Тих солов'їв, що до світання
Не чув і слів не зрозумів.
Спішіть, бо час таки хмарина,
Дощем у землю протече
Спішіть задля ім'я - Людина,
За нелюдину біль пече.
Спішіть хороше сотворити
На благо сонячне для всіх,
Спішіть із чистим серцем жити,
А скніти в підлості - це гріх.
Спішіть, нам днів не доточити,
І незсукать, як мотузок,
Прісне спішіть підсолодити
Не рвіть із дійсністю зв'язок.
