18.01.23

Свята: традиції та звичаї

   

  Ось і наближаються до кінця свята новорічно - різдвяного циклу, одні з найвідоміших, найпопулярніших свят нашого народу. Багаті, колоритні, яскраві. Вони зігрівають душу і радують серце кожного українця, адже споконвічна обрядовість наших предків - частина духовності, культури українців.

   Протягом усіх різдвяних свят, які тривали два тижні - від Різдва до Водохрещ - в кожній господі варили кутю - багату, щедру, голодну. Мабуть, найпрекрасніше з свят Різдво, Святий вечір. У переддень в кожній оселі поминаються прадіди, здатні допомагати нащадкам, посилати їм урожай, добробут. Надвечір господар йшов до стайні, наскубував духм'яного сіна і, внісши до хати, робив на покуті кубельце. Господиня при цьому казала: "Сьогодні у нас узвар і кутя, щоб курчата лупилися до пуття". Святвечір в Україні або Багата кутя - суто родинне свято, коли господиня готує на святу вечерю 12 обрядових пісних страв.

   Святе Різдво Христове - одне з найбільших релігійних свят, з ним пов'язують народження Ісуса Христа. Найпоетичнішим різдвяним дійством було колядування. Воно тривало від Різдва до Старого Нового року, а подекуди і до Водохрещ. Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки, де обов'язково є ватажок - Звіздар із яскравою Зорею і Міхоноша з мішком. Закликають щастя і добробут у кожну хату.

   А ватаги щедрівників на старий Новий рік з Козою, Меланкою й Василем обходять усі хати, бажаючи господарям багатого врожаю, здоров'я, статків.

   18 січня, у переддень свята Водохреща, влаштовується Голодна кутя - три, чотири пісні страви, кутя й узвар. Називається вона голодною, тому що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди не їли. Власне, це був останній день колядок. 19 січня зустрічаємо завершальне велике свято Різдвяного циклу - святе Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа.

   То ж 19 січня після ранкової служби всі парафіяни йдуть на річку, де найспритніші хлопці заздалегідь випиляли з криги хреста і, поставивши над ополонкою, полили буряковим квасом. Священник святить воду в ополонці, люд набирає собі її в посуд, а найсміливіші купаються у крижаній воді, аби наступний увесь рік бути здоровими. Віддавна у народі посвячену на Водохреще воду вважали своєрідним спасінням од багатьох недуг.

   Ця ціла низка зимових свят церковного та громадянського календаря - надзвичайно багатий комплекс звичаєвості українців, вносить в наше життя дещицю позитиву, радості, надії на краще, на Перемогу у жорстокій війні з росією, віри в те, що Бог почує наші молитви.

   Детальніше, глибше ознайомитись з багатством обрядовості, звичаїв нашого народу вам допоможуть книги: В.Скуратівський "Місяцелік", "Свят - вечір", "Дідух", О.Воропай "Звичаї нашого народу".

    То ж читаємо! Віримо в Перемогу!



12.01.23

Корифей української культури

   

  Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження  Василю Григоровичу Кричевському – українському художнику, архітектору, графіку, художнику театру і кіно та декоративно-ужиткового мистецтва, доктору мистецтвознавства, професору, педагогу, почесному дійсному члену Української Вільної Академії наук.

   Василь Кричевський був художником непересічним. Однак можливість переконатися в цьому на власні очі нинішнє покоління киян отримало тільки тепер – остання його прижиттєва виставка в столиці України пройшла 1940 року. На ній, до речі, експонувалося 1055 творів. Проте до наших днів дійшла лише частина творчого спадку митця – багато робіт було втрачено в часи Другої Світової війни і згодом, під час поневірянь його сім'ї за кордоном. Цьому сприяли трагічні події його біографії – через низку обставин шістдесятидев'ятирічний митець з родиною залишився на окупованій території, згодом, хвилюючись за долю доньки, чоловік якої був з сім'ї прибалтійських німців, та за сина, котрий з оточення повернувся додому, залишив країну, мешкав у Парижі, а останні роки життя провів у Каракасі (Венесуела). У 2003 році його нащадки передали в дар Україні понад 300 його творів, які поповнили збірки багатьох українських музеїв.

   Українське Телебачення КОНТАКТ, яке продюсував Юрій Клуфас і вела Марта Чурилович (Програма базувалася в Торонто, Канада, і транслювалася в кількох містах Північної Америки та України. Це щотижневе 90-хвилинне шоу, яке висвітлювало новини, культуру, політику та інші актуальні для української спільноти теми. Транслювалося поєднанням двох мов англійської та української) створили фільм «Очима культури» № 91 про одного з найрізноманітніших українських митців ХХ століття — архітектора, живописця, графіка, дизайнера, майстра сценографії Василя Кричевського. Продюсер: Марко Роберт Стех. Співпродюсер: Таня Стех. Відеооператор/відео та звукмонтажер: Андрій Равлик. Пропонуємо вам переглянути його.

   А також пропонуємо до перегляду невеликий відеоролик "Корифей української культури" про талановитого митця, який створили працівники бібліотеки.



11.01.23

Забуттю не підлягає

 

  12 січня виповнюється 51 рік від початку хвилі масових арештів українських дисидентів радянською владою у 1972 році, які у самвидаві назвали «великим погромом». А з 1975 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола дисиденти почали відзначати 12 січня як День українського політв’язня. До пам’ятної дати Український інститут національної пам’яті спільно з «Історичною правдою» у 2022 році презентували продовження документального циклу про українських дисидентів.

   Серед затриманих у ті дні були відомі постаті: у Києві – Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; у Львові – В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, а трохи пізніше й Ігор Калинець та інші.

   Невдовзі хвиля репресій прокотилася всією Україною, арешти пройшли в Галичині, Одесі, Харкові, Черкасах, Умані. Усього було заарештовано близько сотні осіб, а ще обшуки, допити, звільнення з роботи, переслідування.

  Майже всі заарештовані були засуджені за «антирадянську агітацію та пропаганду» і відправлені відбувати свої терміни у табори Мордовії та Пермської області Росії, а згодом – у Сибір та Казахстан.

     У сучасній історії України словосполучення «українські політв’язні» повернулося до вжитку у 2014 році, коли Росія окупувала Крим та розпочала війну на Донбасі. Російська влада продовжує ув’язнювати українців, кримських татар та людей інших національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії Кремля. Утримувалися в російських в’язницях за політичні погляди Олег Сенцов, Роман Сущенко, Асан Чапух та інші.

   Згадаймо сьогодні всіх українців, які колись і зараз продовжують боротися проти окупантів. Маємо пам’ятати про них і робити усе можливе, аби вони повернулися додому.