21 березня - Всесвітній день Поезії. До вашої уваги бібліотекарі Михайлик Т.М. та О.Є.Гірняк підготували книжкову виставку "Вродливе слово із очима карими..."
Увазі читача пропонуємо високу поезію велетів українського духу - наших поетів - сучасників, чиї вірші допомагають переживати цей нелегкий час. Їхні вірші ввібрали всю красу, задушевність, співочу душу українського народу, замилування поезією.
Ці красиві, неперевершені поетичні голоси Україна чує давно... Ліна Костенко, Наталія Баклай, Людмила Овдієнко, Тарас Нікітін, Ольга Хало... Їхні поезії - помітне явище в сучасній українській літературі. Це неповторний світ душевних переживань і почуттів, осягнення непростого часу на зламі століть, у який судилося жити нам і їм - нашим поетам - сучасникам.
Біля витоків їхньої поезії доля народу, правда землі, пам'ять поколінь і глибока любов до України. Творчість українських поетів багатогранна, духовно і образно багата, в ній віддзеркалення вічних проблем, що тривожать людські душі.
Шалені темпи. Час не наша власність.
Фантастика - не мріяв і Жюль Верн.
Кипить у нас в артеріях сучасність.
Нас із металу виклепав модерн.
Душа належить людству і епохам.
Чому ж її так раптом потрясли
осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,
І руки матері, що яблука внесли?!
Або:
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ - березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
...Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
Що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Впізнаєте? Звичайно, Ліна Костенко.
Золотим струмочком ллється від серця до серця поезія нашої землячки з Лубенщини Наталії Баклай і виливається в дивовижно красиві рядки:
Спасибі, що ти є, як гарний день,
Серпневий мій, медово - полиновий...
Збіднів би світ цей без твоїх очей,
Без них він був би просто вечоровий.
Спасибі, що ти є, як ця печаль,
Така солодка, що аж серцю тісно.
Мій берег, мій омріяний причал,
Мій вірш останній і натхненна пісня.
А ще Н.Баклай - талановитий прозаїк. В її прозі стільки аромату людських почуттів, барв і кольорів, що годі й ввібрати все в одну душу.
Щиру розмову з читачем веде у своїх віршах наша землячка з м.Кобеляк Людмила Овдієнко:
Всього занадто в нашому житті:
Бенкетів, катастроф, за славою гонитви.
Не вистачає тиші для молитви.
Кого, крім себе, нам винити в тім?..
На нашій книжковій виставці експонуються вірші та проза місцевих літераторів - Івана Нечитайла й Ніни Кордибан, Зої Мартем'янової і Галини Григоренко, Галини Вовченко й Тетяни Михайлик, Бориса Ладура і Кіма Скалацького...
Шановні друзі! Доторкніться до поетичної та прозової творчості наших українських поетів, освятіть свою душу любов'ю, відкривайте для себе нові імена й поетичні планети.
Немає коментарів:
Дописати коментар