Заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та
філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок
(близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної
премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на
5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися
людству в різних галузях діяльності.
Нобель помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді
утворювали міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували
конкретні умови нагородження.
Альфред Нобель спочатку в заповіті, складеному 14 березня 1893, висловив
бажання направити кошти від своїх патентів на будівництво крематоріїв у великих
містах, чим, за його думкою, мав займатися стокгольмський Каролінський
Інститут. Однак ще 1886 року Папа Римський визнав кремацію неналежною формою
поховання.
1895 року Нобель склав інший заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з
якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року
приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки відповідно до заповіту
ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у
галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та особливі
досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток —
математики. За легендою це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда.
Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська
премія не поширюється на цю галузь науки.
Заповіт Нобеля спочатку був сприйнятий скептично. Чисельна рідня Нобеля
вважала себе обділеною і вимагала признати заповіт незаконним. Лише 26 квітня
1897 року він був затверджений Парламентом Норвегії. Виконавці волі Нобеля,
секретар Рагнар Сульман й адвокат Рудольф Лілеквіст, організували фундацію, яка
б піклувалась про виконання заповіту та організувати вручення премій.
Згідно з інструкціями Нобеля, відповідальним за присудження премії миру
став Норвезький Нобелівський комітет, членів якого було призначено у квітні
1897 року після набуття чинності заповіту. Через деякий час у цьому ж році були
визначені організації, що присуджують і решту премій. 7 червня Каролінський
Інститут став відповідальним за присудження премії в галузі фізіології або
медицини; 9 червня Шведська академія отримала право присуджувати премію з
літератури; 11 червня Шведська королівська академія наук стала відповідальною
за присудження премій з фізики та хімії. 29 червня 1900 року було засновано
Фундацію Нобеля для керування фінансами й організації вручення Нобелівських
премій. У Фундації Нобеля були досягнуті домовленості про базові принципи
вручення премій, і у 1900 році розроблений статут фонду був затверджений
королем Оскаром II. У 1905 році Шведсько-норвезька унія була розірвана. З цього
часу Норвезький Нобелівський комітет відповідає за присудження Нобелівської
премії миру, а шведські організації є відповідальними за решту премій.
За час існування премії було запроваджено лише одне нововведення: 1968 року
Банк Швеції з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з
економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їхнього
розподілу. Офіційно іменована як премія з економіки пам'яті Альфреда Нобеля
вперше була присуджена 1969 року. За традицією, премії з фізики, хімії,
медицини, літератури та економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король
Швеції.
Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки)
вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмському концерт-холі
(Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати
читають нобелівські лекції.
Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника
премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам
згідно з їхніми побажаннями.
Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за
участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських
лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських
діячів. У цьому святі беруть участь більше тисячі гостей.
Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії та членів
королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова Норвезького
Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий
чек. Після церемонії відбувається урочистий бенкет.
Прийняття рішення про присудження премії миру довірено Норвезькому
Нобелівському комітету, члени якого обираються Стортингом (парламентом
Норвегії) з-поміж норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю
незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може
присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.
Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.
Нобелівський концерт — одна з трьох складових нобелівського тижня наряду із
врученням премій й Нобелівським бенкетом. Вважається однією з головних музичних
подій року європейських і головною музичною подією року скандинавських країн. В
ньому беруть участь найвидніші класичні музиканти сучасності. Фактично
нобелівських концертів два: один проводиться 8 грудня кожного року у
Стокгольмі, другий — в Осло на церемонії вручення Нобелівської премії миру.
(За матеріалами з Вікіпедії — вільної енциклопедії)
Немає коментарів:
Дописати коментар