Великдень у бібліотеці

            Великдень! Великий і світлий день. Тріумф життя над смертю, добра над злом, перемога правди над брехнею.   Це можливість подумати над своїм життям, зробити якісь висновки.

            Важливим атрибутом Великодня є пасхальний кошик. А що має бути у великодньому кошику господині, підкаже виставка-порада « Ясний Великдень на дворі», яка експонується в читальній  залі районної бібліотеки.

І гіркота пече полинна…

            Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається для українців величезним горем.

            26 квітня 1986 року, 30 років тому, сталася жахлива трагедія на Чорнобильській АЕС, яка згубила життя багатьох тисяч людей.

            Аварія на ЧАЕС – найглобальніша техногенна катастрофа на Землі. За міжнародною шкалою ядерних подій їй присвоєно сьомий рівень небезпеки (надважка аврія).

            Чорнобиль не має минулого часу. Отож, провідний бібліотекар абонементу Т.М. Михайлик, провідний бібліограф Диканської ЦРБ О.Є. Гірняк, інженер-програміст О.С. Волинець організували та провели для підростаючого покоління годину екосвідомості «Атомне століття раною горить». Розповідь органічно доповнили вражаючі кадри з фільму «Битва за Чорнобиль: хроніки основних подій».

            26 квітня – День пам’яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Громадськість стурбована розбудовою існуючих АЕС, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи. Чи не повториться трагедія в іншому місці?

            Урятований світ сьогодні – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

            Пам’ятаймо про них і робімо все, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин…

Біль Чорнобиля з роками не зникає

26 квітня Україна і світ відзначатиме сумну дату –  30-ті роковини аварії на Чорнобильській АЕС ім. Леніна, однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства.

Гіркий запах Чорнобилю, що тепер асоціюється в українців із небезпекою «мирного атому», назавжди увійшов у долю України. А чим була викликана поява «зірки полин» - чи недбальством людським, жорстокою їхньою невдячністю, порушенням самої рівноваги буття, чи знущанням над матір’ю - природою, яка завжди була доброю до нас у своїй вічній, безмірно терплячій Любові!

Чорнобиль став зловісним знаком найсильніших саморуйнівних дій людини. Мирний атом в одну ніч став лютим ворогом, невидимими променями забираючи людські життя.

Минулого четверга  у Диканській гімназії №2 відбулася зустріч учнів із ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року Олексієм Маслієм та Іваном Сулимою, які ділилися із присутніми своїми спогадами про перебування у «зоні».

 

А за декілька днів перед цим Олексій Маслій знову побував у Чорнобилі, але уже як учасник делегації ліквідаторів від Полтавщини. 

Звучали вірші та пісні у виконанні учнів ,присвячені героям Чорнобиля.  Ведучі  заходу та провідний бібліотекар читального залу районної бібліотеки Світлана Тютюнник розповіли присутнім про трагедію, яка увійшла у життя кожного українця горем і болем. По закінченні зустрічі школярі вручили гостям запашні квітневі тюльпани.

А в читальному залі районної бібліотеки з нагоди 30-ї річниці аварії на ЧАЕС експонується книжково-ілюстративна виставка «Важкий тягар Чорнобильського неба». Тут можна знайти інформацію про аварію на ЧАЕС, переглянути спогади ліквідаторів про тривожні для України та всього світу дні весни і літа 1986-го, поміркувати над проблемами зони відчуження і самої станції. Виставка доповнена фотосюжетами із Чорнобильської зони. 

Про те, чого не вимовиш словами…

       Квітневого хорошого дня, коли у лісі цвіте терен, а по Диканьці пахнуть цвітом абрикоси і йде рясний весняний дощ на перші трави, в Диканській районній бібліотеці зібралися щирі шанувальники Поезії.

    Читачі районної бібліотеки зустрілися з полтавською поетесою Галиною Вовченко – талановитою і неординарною особистістю. Наша чарівна краянка володіє не тільки словом, вона – талановита фотохудожниця, яка в калюжах вміє бачити зорі, у сірій буденності – високу духовність, а головне – уміє всім цим зачаровувати людей.

     Її твори щирі і ліричні, теплі і світлі, без зайвої патетики. Все, про що йдеться у віршах Галини Вовченко, із сьогоденної суєти, з якої складається життя.

    Авторка ненав’язливо веде щиру розмову з людьми: про любов, про байдужість, про зраду, захоплення і розчарування в житті. В неї дуже красива осінь і така гарна весна… А зимові які заметілі…                     

      І усякої пори народжуються щирі вірші. Як от:

«..А в мене дома, певно, іще літо:

Моє кохання ще не відцвіло.

А в  мої вікна сонце іще світить,

І я, як перше, тішуся теплом…»

       В поезіях пані Галини – філософія життя

«… А треба жити. Треба жити.

Дивитись Небові у вічі

І світ проклятий цей любити,

Бо нас не буде в ньому двічі

… І у лахмітті поривання –

Ступати вдень росою вмитий,

В ефірне плетиво світання…

А варто жити.

Варто жити!»

       В її віршах те, що пройняло душу, вилилося на папір, стало віршами.

«Найстрашніша в житті не дурість,

Не жорстокість, і не брехня…

Світ за горло трима байдужість.

Не чиясь, а твоя й моя…»

   Поетичні збірочки Г. Вовченко, що є в районній бібліотеці, були представлені для користувачів на книжковій виставці «Барви рідного слова»

         Звучали пісні на слова Галини Вовченко.

     Своїми враженнями і почуттями ділилися читачі районної бібліотеки та її друзі – член національної Спілки письменників України, письменник, наш земляк І.Я. Нечитайло, колишній педагог, поетеса Л.О. Лашко, колишній педагог, людина з активною громадянською позицією Л.І. Котляревська, директор історико-краєзнавчого музею Н.В. Крюченко, методист районного Будинку дитячої та юнацької творчості А.В. Оніпко.

      Зустріч завершилась на ліричній і теплій ноті. Це була справжня естетична насолода, що нам її подарувала пані Галина.

  Підготували імідж-коктейль для користувачів провідний бібліотекар абонементу Т.М. Михайлик та провідний бібліограф Диканської ЦРБ О.Є Гірняк